Історія села Клебань

Деякі факти, зокрема рештки оборонного валу, свідчать про те, що перші поселення на території нинішньої Клебані були уже за часів Київської Русі. Одна з версій походжння назви села - це від назви шапки в Галиччині - клебаня.
Село за різними версіями, протягом своєї історії мало різні назви: Гусаків, Славгород, Касногора або Красна Гора. Нинішню назву поселення отримало в першій чверті XVII ст. за часів польського панування і походить вона від слова "клебан", тобто "парафіянський священик".
Перші відомі історичні документи про село датуються 1606 роком. Їх подає у своїй книзі "Жърудна дзейове" ("Історичні джерела"), Т. XX, с. 112, польський історик А. Яблоновський. Першим відомим власником села був Юзеф Каліновський.
Після приєднаня українських земель до Росії в 1654 році уряд Польщі не міг примиритися з таким станом речей і в 1655 р. з допомогою кримських  татар  польська шляхта відновила своє панування на Брацлавщині. Поляки намагаються відновити своє панування, що викликає хвилю народних повстань протягом цілого століття.
На початку XIX ст. на південний схід від Бегасівки було збудовано навчальний бастіон. Сюди під час військових маневрів приїжджав російський цар Олександр I.
Оскільки в селі знаходився навчальний батальйон Другої російської армії, яким керував декабрист підполковник П.В. Абрамов, то Тульчинські декабристи нерідко відвідували Клебань. Є припущення істориків, що саме на території села було заховано один з примірників "Руської правди" П. Пестеля.
У 1840 р. населення Клебані становило 3690 чоловік. В 1849 р. Мечислав Потоцький розкріпачив своїх селян, відпустивши їх на оброк за невелику плату із десятини. Селянська реформа 1861 р. не полегшила становище селян. Десятки бідняцьких сімей починають переселятися на окраїни Подільської губернії.
У 1884 р. переселенці з Клебані навть заснували село Волярки біля м. Окни (нині Одеська область).
У XIX ст. в Клебані була сільська школа, реорганізована в однокласне народне училище, фельдшерський пункт, народна чайна і читальня, земська пошта, волосна управа, сільський банк, водяний млин.
Події революції 1917 р. великих заворушень у селі не викликали. За період громадянської війни через село проходили австро-угорці, німці, білополяки, петлюрівці, загони отаманів Лиха, Волинця та ін., війська Денікіна.
Радянська влада була встановлена 16 червня 1920 р. Восени 1927 р. було створено ТСОЗ "Воля". 1929 р. був створений колгосп ім. Леніна.
Голодомор 1932-33 рр. забрав життя сотень селян. Терор 30-х років також торкнувся багатьох сімей села.
З 1934 по 1944 р. в місцевій школі працював всесвітньо відомий фольклорист, збирач українських народних пісень Г.Т. Танцюра.
У 1936 р. збудовано Будинок культури. Будівельний матеріал взяли із розібраної в 1934 р. церкви. З нього збудували також декілька корівників.
1 травня 1941 р. дала перший струм Клебанська електростанція, потужністю 40 кВт/год.
В 1941 році на фронти Великої Вітчизняної війни було мобілізовано більше тисячі клебанян. Про їхню мужність і ратні подвиги свідчать численні нагороди. Зокрема 16 бійців стали кавалерами ордена Червоної Зірки. 421 солдат не повернувся до рідного села із фронту.
5 липня 1941 р. у село увійшли фашистські окупанти, а незабаром їх змінили румунські сателіти.
14 березня 1944 р. частини 35-го гвардійського корпусу Радянської Армії, III повітряно-десантної Уманської дивізії 27-ї армії II Українського фронту під командуванням І.М. Конєва звільнили Клебань. В день відступу озлоблені фашисти закатували колгоспника Антона Григоровича Пасічника.
Важкою працею і потом здобувався повоєнний хліб. На території Клебані діяло 4 колгоспи, які в 1950 році об'єдналися в один під назвою "Перше травня". З 1959 по 1983 р. його очолював В.О. Качуровський. За цей час багато що змінилося на краще. Зросла культура сільськогосподарського виробництва, забезпечення технікою, збільшилася урожайність, покращились результати тваринницької галузі. Це дало змогу більше уваги приділити соціальному розвитку села. Було збудовано нову школу, млин, Будинок тваринника, реконструйовано Будинок культури, дитячий садок, дільничу лікарню, ферми та ін. Але найбільшим багатством були люди, які за своєю самовідданою працею були нагороджені орденами та медалями.
Архітектурних пам'яток, крім приміщення, в якому нині находиться дитячий садок, в селі не збереглося. За історичними даними в 1709 р. в Клебані була збудована церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці, яка проіснувала до 1840 р. В 1858 р. приступили до будівництва нової церкви в Клебані, яка майже наприкінці будівництва внаслідок поганої майстерності завалилася. Натомість було побудовано нову цегляну п'ятикупольну церкву, яка діяла до 1936 року, поки не була зруйнована радянською владою. З цегли та інших будівельних матеріалів розібраної церкви було збудовано Будинок культури, тваринницькі ферми та ін. громадські приміщення.
В 1991 р. початок будівництва нового храму в Клебані. Причому проект не замовляли у професійних архітекторів. Його зробив народний умілець Гнушко Т.Д. Це будівництво стало воістину всенародним. Нову церкву було відкрито в 1996 році.
У 2006 р. було відзначено 400-річчя села.